"Ні! Ні! Ні! Я не буду брати 5 клас!" - так починався мій черговий новий навчальний рік. Втомлена попередніми роками класного керівництва, зі сльозами на очах сприйняла звістку про плани адміністрації на моє "світле майбутнє". І хто ж знав, що маленькі непосиди стануть моєю любовью, гордістю, планетами мого Всесвіту. Наразі, кожен з них студент ВНЗ. Майбутні економісти, юристи, політики, програмісти, ресторатори - представники сучасної української еліти. Вірю в них! Пишаюся ними! І це дуже просто, адже кожен з них - частка моєї душі.
Ми пережили все в буквальному розумінні слова. Витримавши всі перешкоди, нам вдалося найголовніше - створити власну родину, в якій, на відміну від звичайного складу "мама-папа-діти", є почесне, головуюче місце вчителя. Свій досвід вдалої співпраці з дітьми та батьківською громадою хочу презентувати в амбітній упаковці "Мемуарів класного керівника".
Немає коментарів:
Дописати коментар
Вдячна за Ваші коментарі.