Мемуари класного керівника. Частина І.

Освіта — скарб; праця — ключ до нього.

П. Буаст

Події сучасної української історії висувають до загальнопедагогічних технологій нові вимоги, які базуються на підґрунті громадського виховання особистості, формування її національної свідомості та бачення перспективи реалізації набутих знань та здібностей в майбутньому. Головною метою і, водночас, пріоритетним завданням школи стає формування свідомого громадянина – патріота Української держави, активного провідника ідеї, справжнього представника нової української еліти.

Задля реалізації зазначеної мети завдання кожного педагога полягає в тому, щоб допомогти школяру знайти впевненість в своїх силах на шляху до досягнення успіху, стимулювати внутрішню активність учня, його потреб у самовдосконаленні, розвивати здорове честолюбство. У соціальному досвіді людини особливо важливий перший успіх в житті. Для дитини першим "полігоном" успіхів і невдач є школа і все те, що з нею пов'язано. Якщо дитині вдається домогтися успіху в школі, у нього є всі шанси на успіх в житті.

З власного досвіду педагогічної діяльності можу робити висновки про навчальні та виховні шляхи формування мотивації досягнення успіхів учнями.

Навчальні шляхи формування мотивації досягнення успіхів учнями.

Справжній сенс педагогіки полягає в тому, щоб навіть людина, якій важко те, що посильно іншим, не відчувала себе неповноцінною, відчуваючи високу людську радість - радість пізнання. Радість інтелектуальної праці, радість творчості.

                                                                                                 В. Сухомлинський

В 2007 році мною, як класним керівником 6 класу, була помічена тенденція різкого зниження навчальних досягнень учнів класу. Якісний показник рівня навчальних досягнень по класу опустився на 4 позиції. В результаті  ряду зустрічей з вчителями-предметниками, батьками учнів та на підставі  психологічних анкетування, педагогічний колектив дійшов висновку про те, що, в учнів слабшає мотивація до пізнавальної діяльності, а також падає і навчальна активність школярів на уроках. Ці результати були підтверджені практикуючими психологами «Центру Томалогії», які проводили консультуючу та діагностично-коррекційну роботу з учнями класу, їх батьками та вчителями, починаючи з 6-го класу і далі до 9-го класу.

Постає питання, як же підтримувати у дітей достатньо високий рівень мотивації протягом усього шкільного навчання?

Так як мотиви формуються в процесі самої навчальної діяльності, звичайно, необхідна доцільна, розумна організація навчального процесу в цілому, яка дозволяє дітям працювати з найбільшою ефективністю і показувати себе з кращого боку, не відчуваючи при цьому моральної напруги і дискомфорту.

Відомо, що людина охоче включається в будь-яку діяльність тільки тоді, коли це потрібно йому, коли у нього є певні мотиви для виконання даної роботи. А мотив відображає наявність деяких потреб, які зможе задовольнити ця діяльність. 

У душі дитини одночасно присутні і борються різні, в тому числі, суперечливі бажання і потреби. І завдання вчителя полягає в тому, щоб викликати і зберегти саме той мотив, який призведе даного учня до успіху в його пізнавальної діяльності. Для цього кожен учитель використовує спеціальні засоби і заходи, в тому числі, різні види стимулювання, найефективнішим з яких є створення на уроці ситуації успіху для кожного учня.

Як відомо, навчально-пізнавальна діяльність здійснюється в процесі взаємодії, співробітництва, сприяння трьох сторін – учня, вчителя й батьків учня. І успіх, як результат цього сприяння, проявляється лише в тому випадку, коли мають місце "зустрічні зусилля", тобто прагнення до досягнення успіху має бути як у школяра, так і у педагога. Якщо немає цього збігу, то успіху немає ні в діяльності учня, ні в роботі вчителя.

У людини є два різних мотива, пов'язаних з діяльністю, спрямованою на досягнення успіху. Перший - це власне мотив досягнення успіху. Другий - це мотив уникнення невдач. І з поведінки учнів можна визначити, яку саме позицію займає той чи інший учень.

Учні, мотивовані на досягнення успіху, прагнуть будь-що-будь домагатися кращих результатів, причому у всіх видах своєї діяльності. Вони мобілізують всі свої ресурси і увагу зосереджуючись на досягненні поставленої мети. У них тверда віра в успіх, його сподівання; вони розраховують отримати схвалення за свої дії; їх робота викликає у них позитивні емоції.

Школярі, мотивовані на уникнення невдач, не вірять у власні сили, бояться критики, не вірять у можливість домогтися успіху. Тому з навчальною діяльністю у них зазвичай пов'язані негативні емоції і переживання. Вони не тільки не відчувають задоволення від своєї роботи, але обтяжуються нею, і в результаті така позиція призводить їх до невдачі не тільки в навчанні, але, згодом, і в житті.

Якщо школяр першої групи невдало вирішив задачу, то він не втрачає інтерес до цього завдання, він мобілізується, і його інтерес навіть зростає. А у другої групи інтерес пропадає, такі учні засмучуються.

Школярів, що стоять на позиції уникнення невдач, привести до успіху досить важко, але можливо - повільно, крок за кроком підвищуючи їх самооцінку; створюючи навчальні ситуації, де школяр випробує нехай маленьку, але перемогу. Він відчує себе впевненіше, поступово знаходячи у собі здатність до правильного виконання завдань, у нього з'явиться бажання розвивати себе, самовдосконалюватися.

Але для цього, як вже говорилося, має бути налаштований на успіх сам учитель. Так як невпевнений в своїх можливостях педагог, не зможе створити ефективну ситуацію успіху, яка призведе учня до дійсно реальних досягнень.

З метою вдалого застосування способу стимулювання учнів, на базі мого класу, щорічно, починаючи з 2007 року, проводиться діагностика виявлення причин, чому деякі діти хочуть вчитися, а деякі не мають такого бажання, що їм заважає, що спонукало б у них інтерес до навчання, тобто з'явилося б найважливішим стимулом. Паралельно з опитуванням учнів проводилося анкетування батьків. Запитання в анкетах учнів і батьків були однаковими.

Результати опитування продемонстрували наступне:

·        

      Що заважає учневі вчитися?

Відповідь учнів. Одноманітність на уроках.

Відповідь батьків. Відволікаючі чинники - прогулянки, комп'ютер, телевізор

Коментар практикуючих психологів «Центру Томалогії». Одноманітність діяльності може призвести до відмови виконання завдань не лише підлітка, а й дорослу людину. Саме тому зміна діяльності є запорукою вдалої релаксації  та створення сприятливого підґрунтя для накопичення нових знань та самовдосконалення. Під час навчального процесу психологи радять вчителям використовувати зміну декількох методик. Їх кількість має бути достатньою для досягнення мети уроку. Порада батькам - спланувати позашкільне навантаження дітей, врахувавши гармонійне поєднання різних видів діяльності та побажання своїх дітей.

Відповідь учнів. Навіщо починати виконувати вправу? Я все одно її не зроблю.

Відповідь батьків. Невміння вчитися і долати труднощі в навчанні.

Коментар практикуючих психологів «Центру Томалогії».  Якщо батьки вчасно не прищепили дітям відповідні якості, а також до кінця початкової школи вчителю не вдалося прищепити дитині потрібні вміння і навички, то дуже важко або, навіть, практично неможливо добитися успіхів в навчанні.

Відповідь учнів. Скільки можна вчити одне і теж!!!

Відповідь батьків. Розлогість  навчального матеріалу.

Коментар педагогів.  На жаль, програмовий матеріал, дійсно, в деяких випадках, не відповідає інтересам сучасних підлітків. Але за певної педагогічної майстерності, кожен вчитель здатен, як досвідчений піар-менеджр, «продати свій товар», тобто зацікавити вивченням програмового матеріалу. Додавши в якості приправи матеріал з рубрик «Цікавий факт», «Для розумників та розумниць» або інші відомі методи та прийоми.

Відповідь учнів. Від мене всі чогось вимагають, але ніхто не спитав, чого саме хочу я.

Відповідь батьків. Ну, що робити…просто йому не дано знати цей предмет. Зараз такий час, що диплом неважливий.

Коментар практикуючих психологів «Центру Томалогії».  Відомий факт – більшість батьків проектує на дітей власні амбіції, вибудовуючи таким чином систему цінностей дитини. Якщо батько або матір у розповідях про свої шкільні роки зухвало ставляться до якогось конкретного предмету або до освіти в цілому, то варто очікувати від дитини шаблонного ставлення, яке буде наслідувати батьківську поведінку.

Авторитарна позиція вчителів і батьків, яку підлітки (11-16 років) сприймають як несправедливу, що викликає їх протест і небажання вчитися.

Які ж основні мотиви хорошого навчання або хоча б навчання без "двійок"?

За результатами 11 років роботи в, більшості своїй, сталому учнівському колективі можу зробити наступні висновки.

У середній ланці - це прагнення порадувати батьків або боязнь їх засмутити (в т.ч. страх перед покаранням), на другому місці - бажання отримати хороші знання з розрахунком на майбутнє.

У старшій ланці - стати культурною і освіченою людиною (багато хто хоче досягти цього без праці), також часто зустрічається відповідь "змушують батьки".

Отже, з’ясовано мотиви, найбільш значущі для дітей, що спонукають і направляють їх навчальну діяльність (або бездіяльність у деяких учнів).

І всі вони - і успішні, і зовсім неуспішні учні чекають допомоги та розуміння, в першу чергу, від дорослого. Як ми їм можемо допомогти? Як викликати у них бажання вчитися?

Більшість вчителів використовують у своїй роботі всього від 2 до 6 стимулів - це оцінка, запис подяки або зауваження в щоденник, словесне заохочення або осуд; окремі вчителі використовують групову роботу, призначають помічників-консультантів, влаштовують виставки кращих робіт. Є вчителі, які застосовують і менш поширені стимули - їх досить багато - близько 40 або більше (див. Додаток 1).

Хочеться відзначити, що не можна перебільшувати роль оцінок. Оцінки не можуть замінити собою всі інші стимули і всю роботу вчителя. Якщо урок нудний, пояснення слабке або незрозуміле, якщо навчальний процес організований нерозумно, то в класі постійно буде шум і безлад. Якщо ж діти неймовірно перевантажені, залякані, «засмикані», створити якісний навчальний процес в цих випадках одними оцінками також неможливо.

Хочеться особливо підкреслити необхідність дотримання принципу діяльності, тобто освоєння учнями знань умінь і навичок має відбуватися переважно у формі діяльності. Цитуючи академіка Олександра Львовича Мінца, "напханий знаннями, але не вміючий їх використовувати учень, нагадує фаршировану рибу, яка не вміє плавати".

Учень повинен працювати зі своїм знанням, щоб вони стало інструментом, а не "покладами непотрібного мотлоху на задвірках інтелекту", як висловився Олександр Львович в своїй промові до студентів.

Також бажано дотримуватися принципу свободи вибору, тобто надавати учневі, де це можливо, право вибору завдання, теми тощо, але обов'язково врівноважувати це право відповідальністю учня за свій вибір. Тоді можна сподіватися, що у нього буде усвідомлене ставлення до навчання.

Способи стимулювання можна розділити на три групи, відповідно до потреб, які вони задовольняють.

I група стимулів пов'язана з загальнолюдськими вродженими потребами.

Використовуючи цю групу стимулів, учитель в своїй роботі спирається на практичні потреби учнів, на аналіз життєвих ситуацій, а також на прагнення будь-якої людини до визнання його заслуг, до похвали, до успіху.

II група стимулів пов'язана з урахуванням вікових потреб учнів.

Молодші школярі особливо допитливі, люблять мріяти і грати, прагнуть до пригод. Підлітки цікавляться всім незвичайним і маловідомим, люблять випробовувати свої можливості - хто сильніший, хто швидше, хто більше знає. Вони люблять об'єднуватися в групи і команди - так і треба зробити на деяких уроках для спільного вивчення матеріалу і одночасно для задоволення їх потреби в спілкуванні один з одним.

III група враховує градацію інтересів хлопчиків (до спорту, техніки) і дівчаток (до взаємин людей, моди, мистецтва).

Як зазначалося вище, різних стимулів існує безліч, і вчитель може збагачувати свій арсенал на один новий стимул хоча б в 2-3 тижні. 

Продовження тут:

Частина ІІ.

Частина ІІІ.