Мемуари класного керівника. Частина ІІІ.

В цій частині "Мемуарів" пропоную до Вашої уваги процес організації в класному колективі структури учнівського самоврядування. Староста і заступник - це стандартний набір в більшості класних колективів. Але! Чи це є успішною моделлю в умовах сучасності? Ні! Адже в подібний розподіл обов'язків може перетворити двох учнів класу в цапів-відбувайло.

Робота в класі має будуватись на принципах самоврядування, що сприяє вихованню соціальної активності. Участь в житті колективу, використання своїх здібностей дозволяє учням самореалізуватися і комфортно почувати себе в стінах навчального закладу. В класі має бути створений сприятливий психологічний мікроклімат.

В класі реалізується модель "Демократична держава в мініатюрі", мета якої допомогти дитині в самореалізації як особистості, орієнтованої на успіх, здатної приймати усвідомлені рішення в ситуації вибору.

В межах реалізації проекту «Демократична держава в мініатюрі» в класному колективі 11-Б, починаючи з 5 класу, впроваджено «Статут класу», який формували протягом перших двох років спільного навчання самі учні.

Правила («Закони»)  обговорювалися й корегувалися під час засідань «Ради класу». В 1-ий рік спільного навчання, функціональні обов’язки головуючого «Ради класу» виконувалися класним керівником, але у кожного учня був статус радника.

Всі спірні питання розглядалися під час засідань «Суду честі», де кожна дитина мала змогу висловити аргументоване незадоволення тим чи іншим фактором.

З 2-ого року спільного навчання учні  мали змогу реалізувати себе в статусі юристів, економістів,  PR-технологів, дипломатів, Кабінету міністрів та Президента (лідера) класу.

Призначення на посади здійснювалось згідно демократичних  виборів, яким передували презентації виборчих програм та дебати між претендентами на посади.

Дана модель сприяла формуванню в дітей поняття демократії, прав та свобод, почуття гордості та ступеня відповідальності за свої дії.

З метою плідної співпраці з батьками учнів використовую різні форми роботи: круглі столи "Можливе і неможливе в вихованні", "Як стати дитині другом?"; бесіди "Проблеми виховання підлітків"; ділові ігри "Цей важкий підлітковий вік", "Дитина прийшла зі школи"; за участю психологів відбувалися психологічні тренінги "Вирішення конфліктів у сім'ї", "Світ дитячий і дорослий".

Практикую індивідуальні консультації з питань: "Формування здорового способу життя", "Профілактика шкідливих звичок", "В сім'ї росте син". Учнями класу не було скоєно жодного правопорушення. 94% батьків є активними учасниками заходів, які проводяться в класі та школі.

Впевнена, що реалізація на практиці теоретичних положень виховної системи сприяє тому, що в класі створена оптимістична атмосфера довіри і віри в сили й можливості дитини, її успішність.

Висновок

Таким чином, якщо ми хочемо бачити успішних, навіть щасливих, в навчанні дітей - треба постаратися навчати їх відповідно до дійсних потреб самих учнів і новими реаліями нашого суспільства. В цьому випадку діти не будуть надавати такого опору навчанню, яке ми часом зустрічаємо в своїй діяльності.

Можна сказати, що описане це ідеальна картина якоїсь ідеальної школи – можливо. Але завжди маємо прагнути до чогось більш високого, щоб отримати можливий результат.

І в «ідеальній школі», в якій гармонійно узгоджуються зміст і форми навчання з інтересами школярів, учні САМІ будуть прагнути дізнатися - а що ж там далі? Коли узгоджуються темп, ритм і складність навчання з можливостями учнів - тоді вони відчують свою успішність і САМІ захочуть її підкріпити. У цьому чарівному слові САМ і полягає головний сенс.

Учень САМ прагне знань так, що ніщо не може йому перешкодити. Нехай згасне світло - він читатиме при свічках.

У такій ситуації не потрібно примусу - кожен знає, що йому робити і робить, бо хоче цього САМ.

І кожен досягає стану успіху - не тільки учень, а й його вчитель.